Музейна педагогіка

Система роботи щодо впровадження музейної педагогіки

в освітньо - розвивальну діяльність

Музейна педагогіка в умовах дошкільного закладу

Реалізація оновленого Базового компоненту дошкільної освіти, оптимізація підходів до освітньо - розвивальної роботи з дошкільнятами, зокрема, впровадження компетентісного підходу до розвитку дитячої особистості, формування базису особистісної культури дитини через відкриття їй світу в його цілісності та різноманітності викликає до нового життя технологію музейної педагогіки, адаптацію її до умов дошкільного закладу.

Музейна педагогіка – порівняно молода галузь педагогічної науки, предметом дослідження якої є культурно-освітня діяльність в умовах музею. Вона вивчає музейну аудиторію, створює та апробує нові методики і програми з різними категоріями відвідувачів. Як і будь-яка інтегративна галузь, музейна педагогіка — не просто сума складників, а цілком особливе,своєрідне явище. Об’єктивна наявність педагогічного потенціалу в його просторі свідчить про можливість та необхідність використання музею з освітньою метою. У терміні музейна педагогіка закладено розуміння того, що музей здатний у числі інших сучасних чинників цілеспрямовано забезпечувати процеси виховання і навчання.

Освітня роль музейної педагогіки не обмежується лише переказом готових знань та доступом до експонатів з різних галузей науки, мистецтва або техніки. Її ідеї реалізують гуманістичну модель навчання, коли значну увагу приділяють розвитку уяви, інтелекту, зацікавлень та навичок  спілкування. Це підвищує ефективність розвитку і навчання, дає змогу налагоджувати взаємодію педагога з дітьми у музейному середовищі.

Музейна педагогіка – галузь діяльності, що забезпечує передавання культурного досвіду на основі міждисциплінарного й полі художнього підходу через педагогічний процес в умовах музейного середовища. Музейна педагогіка розглядає музей, як місце, де виховуються почуття. Музей не «ілюструє» історію, не навчає історії. Він формує в людини особистісне емоційне ставлення до тих чи інших історичних фактів. Основний сенс існування музею – служіння людям, він надає відвідувачам можливість символічного доступу в простір культури.

Б.Столяров запевняє, що включення музею в освітній процес сприяє формуванню психологічної та моральної підготовленості людини не тільки до життя в стрімко змінюваному світі, а й бути суб’єктом соціокультурних перетворень, що відбуваються в ньому. Таким чином, музей сприяє формуванню творчої особистості, яка, засвоївши текст гуманітарної культури та мистецтва, включає його в контекст власного життя.

На жаль, дошкільники не є категорією постійних відвідувачів музеїв. Це обумовлено багатьма чинниками, серед яких  і віддаленість музеїв від самих дошкільних закладів, що унеможливлює організацію екскурсій педагогами, і небажання батьків витрачати особистий час на відвідування з дитиною музеїв. Певним чином ситуацію виправляють пересувні музейні експозиції, які можна запросити до стін дошкільного закладу. Але, на жаль, не кожен музей у сучасних умовах має змогу влаштувати такі «виїзні» екскурсії для дошкільнят. Єдиним виходом вбачається створення музейного середовища у самому дошкільному закладі. Звичайно, таким чином неможливо створити експозиції, що відповідають вимогам музейної справи. Але кожному закладу цілком доступно створити «музейні осередки», «міні-музеї» чи «дитячі музеї», які охоплюють один невеличкий, але цікавий та близький малюкам напрямок розвитку культури та історії людської цивілізації.

Організація міні-музеїв

Принципи створення дитячого музею сформулював ще у 20 роки ХХ століття російський педагог А.У.Зеленко. Він вважав, що дитячий музей повинен «підійти до дітей» , щоб вони забажали побачити, почути, спробувати, зробити власні відкриття і щось виготовити власноруч. Саме у дошкільному віці суттєвою особистістю дитячого сприймання є те, що діти краще засвоюють матеріал «на дотик». Необхідним етапом розвитку дитячого інтелекту виступає маніпулювання з предметами, дотикові відчуття доповнюють та збагачують зорову інформацію: «знати предмет – значить діяти з ним»

Створення міні-музеїв у дитсадку – важлива складова реалізації принципів музейної педагогіки, що забезпечує  умови для безпосереднього залучення їх до світу культури. Міні-музеї – це осередки, що оформлені відповідно до певної теми і можуть містити, окрім „музейних експонатів”, дитячі роботи, створені малюками до і після відвідування класичних музеїв.

Важлива особливість міні-музеїв, як елементів розвивального середовища — участь у їх створенні дітей і батьків. Дошкільнята відчувають свою причетність до міні-музею: вони беруть участь в обговоренні його тематики, приносять з дому експонати. Діти старших груп проводять екскурсії для молодших, поповнюють їх своїми малюнками. Міні-музеї можна відвідувати кожен день, самому змінювати, переставляти експонати, брати їх в руки і розглядати. У звичайному музеї дитина — лише пасивний споглядач, а тут він — співавтор, творець експозиції. Причому, не тільки він сам, але і його тато, мама, бабуся і дідусь. Кожен міні-музей — результат спілкування, спільної роботи вихователя, дітей та їх сімей.

Упродовж останніх років у нашому дошкільному закладі велась поглиблена робота з проблеми «Інноваційне оновлення системи роботи ДНЗ з мовленнєвого розвитку дошкільників». Одним з перспективних напрямків було визначено і використання музейної педагогіки у роботі з дошкільнятами. Були визначені завдання, спрямовані на його реалізацію:

1.       Збагачення предметно-розвиваючого середовища ДНЗ музейними осередками.

2.       Збагачення освітньо-розвивального простору новими формами роботи у музейному середовищі.

3.       Формування у дошкільників уявлень про музей.

4.       Розширення кругозору дошкільнят.

5.       Активізація  пізнавальної та мовленнєвої діяльності.

6.       Формування проектно-дослідницьких умінь та навичок.

7.       Формування вміння самостійно аналізувати і систематизувати отримані знання.

8.       Розвиток творчого та логічного мислення, уяви.

9.       Формування активної життєвої позиції.

При використанні музейної педагогіки у системі роботи з дошкільниками ми дотримуємось наступних принципів:

        Наочність

        Доступність

        Динамічність

        Змістовність (матеріали повинні мати освітньо-розвивальне та виховне значення для дітей, збуджувати цікавість)

        Послідовність ознайомлення дітей з музейними колекціями (відповідно вікової групи)

        Гуманізм (виховувати бережливе ставлення до предметного світу)

        Активність дітей (практична діяльність як відображення отриманих вражень та знань в продуктах дитячої творчості, продуктивній діяльності)

        Рухомість структури занять у музеї (чіткий сценарій з можливістю імпровізації)

Готуючи музейні експозиції для дітей дошкільного віку, ми враховували наступне:

        для розташування міні-музею можна використовувати різні частини приміщень дошкільного закладу за умови естетичного вбудовування експозиції в інтер’єр;

        зміст, форми та призначення міні-музею повинні відображати специфіку віку дітей групи;

        музей має експонати, представлені в одній чи кількох експозиціях;

        найкраще сприймається експозиція з семи-дев’яти предметів;

        в якості експонатів можуть виступати не лише реальні предмети, а й фотографії, макети, моделі, іграшки, творчі роботи дітей;

        експонати міні-музеїв повинні постійно поповнюватися та використовуватися у роботі з дітьми;

        дотримуватись логіки: сприймання – розуміння – осмислення – закріплення – застосування;

        слід приділити увагу підготовці юних екскурсоводів з вихованців старших груп.

Схема опису експонатів

1. Зображення експоната.

2. Назва. (Вказуються наукові, побутові, народні назви.)

3. Де зібрано. (Вказується місце збору, його особливості, середовище.)

4. Ким зібраний. (Можна виділити сімейні експонати, вказавши не тільки прізвище родини, а й імена дорослих і дітей.)

5. Коротка інформація про експонат. (Де зустрічається, чому має таку назву, особливості).

6. Напрями використання у роботі з дошкільниками, на що звернути особливу увагу дітей.

7. Додаткова література:

(Перераховується література, в якій можна отримати додаткові відомості; література для дітей; енциклопедії, довідники, в яких є ілюстрації з його зображенням, зображенням місць його існування, пов’язаних з ним об’єктів).

Створення міні-музеїв у групах дошкільного закладу відбувалось у кілька етапів:

1. Підготовчий етап

На початку роботи кожна група визначали тему і назву міні-музею, розробили його модель, вибрали місце для розміщення. Міні-музеї вийшли різними і за оформленням, і за змістом. До обговорення оформлення експозицій залучали і родини вихованців. Крім того, батькам було запропоновано відвідати з дітьми музеї міста та обговорити, що таке музей, для чого він створюється, для чого його відвідують люди, і т.п.

2. Практичний етап

Дорослі і діти, відповідно до моделей, створювали міні-музеї в групах. До наповнення експозицій залучалися  батьки, родичі,  сусіди та знайомі. Вихователі разом з дітьми розробляли зміст екскурсій по своєму музею, планували інших види роботи в музейному середовищі.

3. Етап впровадження

         В кожній групі відбулось урочисте відкриття музею. Вихованці старших груп проводили оглядові екскурсії для гостей з інших груп. Педагоги почали включати роботу в міні-музеях різних груп у різні види організованої діяльності.

         Досвід показує, що найбільш вдалими й цікавими для дітей є інтегровані заняття в міні-музеї, які включають у себе і розповідь педагога, і демонстрацію музейного предмета (або слайдів, репродукцій, фотографій), і використання музичного супроводу, і елементи драматизації та ігри, і продуктивні види діяльності (малювання, ліплення, аплікація), і мовленнєву творчість, і дослідницьку діяльність. Дітям дають брати і розглядати експонат,або його модель, демонструють його у дії, якщо це механізм. Ефективними формами організації роботи у міні-музеї є організація практичної роботи щодо теми експозиції. Цікавими для дітей є завдання знайти певний експонат або визначити всі елементи оздоблення на експонатах, або знайти на картині предмети, які вони перед тим бачили на експозиції. Такі завдання розвивають уважність дошкільників, сприяють кращому запам’ятовуванню матеріалу, стимулюють мовлення. Крім того, використовуються вікторини та загадки, шаради та ребуси, дидактичні ігри, творчі завдання.

Виключно важливе місце в роботі міні-музеїв займають екскурсії І це цілком закономірно, бо музейна експозиція та екскурсійний метод взаємопов’язані. Велику увагу вихователі приділяють підготовці юних екскурсоводів зі старших дошкільних груп. Вони залучаються до проведення екскурсій по музею для батьків і дітей молодшого дошкільного віку. Екскурсійна робота з дітьми вирішує такі основні завдання:

        Виявлення творчих здібностей дітей.

        Розширення уявлень про зміст музейної культури.

        Розвиток початкових навичок сприйняття музейної мови.

        Створення умов для творчого спілкування та співпраці.

Методичні принципи екскурсійної роботи чітко визначаються такими важливими факторами, як розвивальна спрямованість навчання, психологічні особливості особистості й вікові особливості музейного сприйняття. Методичні форми екскурсійної роботи з дітьми дошкільного віку в умовах міні-музею досить різноманітні:

     проведення оглядових і тематичних екскурсій

     проведення пізнавальних бесід та заходів,

     організація виставок.

Багатогранність світу – у розмаїтті міні-музеїв

Відомо, що вже у ранньому віці діти починають цікавитися предметним світом. Пізнання відбувається шляхом нагромадження чуттєвих вражень від речей, котрі оточують дитину. Радість пізнання й задоволення від споглядання є подібними явищами. Музей здатний збагатити дитину враженнями від нових, незнайомих предметів, які вона ніколи не бачила й не могла бачити у доступній їй дійсності. Це розвиває світогляд та уявлення про навколишній світ. В умовах систематичної роботи і методично правильної організації педагогічного процесу не тільки можливо, але і необхідно починати навчання музейному сприйняттю з раннього віку. При цьому неоціненно велика роль міні-музею у приміщення групи, його величезні можливості для прилучення до світу музейних цінностей.

Вихователі груп раннього віку вибрали теми музейних експозицій, близькі та зрозумілі малятам: «Мій дзвінкий веселий м’яч» (гр.№4,вихователі Сердюк Н.М., Сорва В.М.), «Музей ґудзиків» (гр.№7, вихователь Войтик С.М.), «Музей комах» (гр.№1, вихователі Кобища С.В., Мамчур І.О.). З урахуванням віку своїх вихованців, педагоги використовують сенсорні дидактичні ігри в музейному середовищі, тематичні вірші та оповідки, залучають до елементарних дослідів та зображувальної діяльності.

Саме в дошкільному віці діти отримують перші відомості про різні предмети і явища оточуючого світу, вбирають повагу до свого міста, до Батьківщини, дізнаються багато нового і цікавого про їхнє минуле та сьогодення. Тому надзвичайно важливо в цей період сформувати навколо дитини розвивальне середовище, розвинути до неї естетичне ставлення; підготувати дошкільника не стільки інформаційно, скільки емоційно до сприйняття музейних експонатів.

В молодших групах педагоги зацікавлюють дошкільнят властивостями та цікавинками предметів близького оточення в музеї ниток і тканини (гр.№14, вихователі Голод А.Ф., Ткаченко Д.П.), виховують ціннісне ставлення до хліба та розкривають таємниці його виготовлення у музеї хліба (гр.№12, вихователі Кареліна І.А., Волна С.В.), ознайомлюють з призначенням, виглядом та видами пристроїв для вимірювання часу у музеї годинників (гр.№11, вихователі Пастушенко С.О., Примаченко Н.О.).

Вихователі середніх груп відкривають дошкільнятам секрети матінки-природи у музеї каміння (гр.№5, вихователі Комок Л.М.,

Годун В.М.), музеї зерна (гр.№8, вихователь Шилова І.І.) та музеї насіння (гр.№10, вихователі Шульга Т.Л., Певень Я.М.).

В старших групах діти поринають у минуле українського народу в музеї «Українська хата» (гр.№2, вихователі Клевець І.П., Шевченко С.О.), знайомляться з історією виникнення, виготовлення та застосування різних видів паперу у музеї паперу (гр.№9, вихователі Данченко Н.В., Авраменко С.І.), мріють про далекі подорожі та неймовірні відкриття у музеї  моря (гр.№13, вихователь Ольхович Р.Ф.), дізнаються багато цікавого про світ бджіл та меду в музеї меду (гр.№3, вихователі Пасячник Л.І., Ульянченко Л.О.) та музеї бджільництва (гр.№6, вихователь Кужельна Л.М.).

Не залишились осторонь й інструктори з фізкультури та плавання. У музеї спорту (інструктори з фізкультури Кресс О.В. та Корнієвська О.В.) дошкільнята мають змогу познайомитися з видами спорту, моделями спортивних знарядь, побачити справжні спортивні нагороди. А у музеї «Підводний світ» (інструктор з плавання Плотко І.В.) — дізнатися про мешканців таємничого підводного світу, у яких малюки потім і «перетворюються» на заняттях з плавання.

Висновки

Міні-музеї стали невід’ємною частиною розвиваючого предметного середовища нашого дошкільного навчального закладу.

Міні-музеї у дошкільному закладі були створені з урахуванням віку дітей, розміщені у групових  кімнатах, спортивній залі, ігротеці басейну. Засновниками музеїв (вихователями) були розроблені паспорти музеїв, де визначена мета заснування міні-музею, його назва та тема, представлені описи усіх експонатів, розроблені перспективні плани організованої діяльності у міні-музеї, дидактичні ігри з експонатами музею.

Міні-музеї в групах дозволили вихователям зробити слово «музей» звичним і привабливим для дітей. Експонати використовуються для проведення різних видів діяльності, стимулюють розвиток мови, уяви, інтелекту, емоційної сфери дитини. Будь-який предмет міні-музею може підказати тему для цікавої розмови.

До завершення дошкільного дитинства діти опановують основи музейної культури, вміють уважно слухати, аналізують отриману інформацію, стають більш природними і розкутими у діалогах, чудово спілкуються.

Таким чином, використання музейної педагогіки як засобу мовленнєвого розвитку дошкільників сприяє соціалізації дітей, готує дошкільників до шкільного життя.