Рекомендації педагогам
дошкільних навчальних закладів,
батькам та
дорослим особам,
що
причетні до навчання
і
виховання дошкільників
ЯК ГОВОРИТИ
З ДИТИНОЮ ПРО ТЕРОРИЗМ
Ствердження про те, що тероризм став глобальною світовою проблемою,
небезпечним явищем сьогодення, нажаль, має під собою підґрунтя. Його головна
мета – деморалізувати, розколоти суспільство, формувати в людей почуття страху,
непевності та вразливості. Тож не дивно, що цю тему ми маємо «озвучити» дитині
дошкільного віку. Адже, хто попереджений - той озброєний. Малеча живе та
зростає разом із нами в реальному світі, який часто буває перенасичений агресією
та усіляким насильством (фізичним, психологічним, емоційним).
З
великою стурбованістю доводиться констатувати, що прояви тероризму зачіпають не
лише дорослих, але й дітей.
Майже щодня надходять повідомлення про теракти, захоплення заручників у
школах, кінотеатрах, метро, вибухи в супермаркетах, громадському транспорті
тощо. Відтак люди втрачають почуття безпеки фізичної та психологічної,
розуміючи, що можуть стати жертвами теракту або втратити життя будь-якої миті
Очікування можливих критичних ситуацій викликає тривогу, недовіру до
людей, до світу, стає поштовхом до психічних розладів. Людина перестає бачити
життєві перспективи, втрачає інтерес до навколишнього, до привабливих раніше
речей, до життя загалом. Їй стає страшно жити: лячно вийти на прогулянку,
відправити дитину до магазину по хліб, поїхати до родичів, бо повсюдно
ввижається потенційна загроза…
ДОРОСЛІ!
!!!Контролюйте
інформацію, яку сприймає дитина з телеекранів або комп’ютерів (новини, кінофільми,
відеоролики), особливо, коли демонструються відверті факти терактів, вибухів,
людських жертв. Якщо у дошкільному навчальному закладі діти захищені від
негативної інформації, яка може завдати шкоди їхній психіці, то вдома, нажаль,
діти отримують її з екранів телевізорів та комп’ютерів забагато. Необхідно пам’ятати,
що дитині важко абстрагуватися від відеоряду й осягнути межу між тим, що вона
бачить на екрані, і тим, що відбувається в її повсякденному житті. Не варто
переглядати інформаційні телепрограми в
особливо гострих соціальних ситуаціях
разом з дітьми, зокрема перед сном, адже після таких переглядів у дітей
здебільшого порушується сон, апетит, з’являються нічні жахи,
енурез. Не суттєво, що дитина не була безпосередньо учасником, живим свідком
або жертвою теракту, а лише спостерігала це з телеекрану, вона одразу
«поповнила» лави жертв, ставши так званою «вторинною жертвою».
Для
маляти не так уже й суттєво, де саме відбувся вибух, збройна сутичка, напад,
теракт, бо вже сама інформація про подібне є для нього стресовою. Така побачена
картина в силу рельєфності дитячої уяви порушує психологічну рівновагу, руйнує
базову довіру до людей, до світу загалом.
Відтак дитина сприймає довкілля як небезпеку, отже, втрачає позитивне
сприйняття світу, в якому живе. Особливо така реакція притаманна «тривожним»
дітям.
!!!
Налаштовуйте дитину на готовність допомогти тим, хто опинився в скрутному
становищі, Це відволікає від власних переживань і страхів, створює атмосферу
єдності з потерпілими. Подібна психологічна установка допомагає спрямувати
«моральний компас» дитини на добро, людяність, на розвиток зрілої особистості.
Яка вважає себе відповідальною за тих, хто поряд.
!!!
Пам’ятайте, що поведінка дитини часто
залежить від вашої поведінки, адже ми,
дорослі, несвідомо «заражаємо» власними страхами своїх дітей. На цей випадок
необхідно дорослому зробити самоаналіз і розібратися, що його тривожить,
проаналізувати своє ставлення до того, що відбувається навколо у суспільстві,
оточенні, у світі. Якщо вам стане сили опанувати свої тривоги, емоції, то і
ваша дитина, дивлячись на вас, зможе позитивно сприймати світ, навчитися радіти
життю.
!!!
Формуйте у дитини довіру до людей, які за фахом покликані бути рятівниками:
представники служби МНС, військові, полісмени та ін. Погодьтеся, що вже сама
їхня присутність в осередку надзвичайної події додає впевненості, стає надією
на захист від небезпеки.
!!!
Оберігайте вразливу дитячу психіку від перевантаження
інформацією про терористів, які можуть нападати на людей з невідомих нам
причин. влаштовувати вибухи у громадських місцях та місцях найбільшого
скупчення людей. Але завжди існує невелика вірогідність попадання дитини в
епіцентр надзвичайних подій, тому варто делікатно «озброїти» дитину
теоретичним, доступним у її віці, досвідом. Найкраще дошкільниками сприймаються
пояснення близьких дорослих людей.
!!! Відповідайте на конкретні запитання дівчинки чи хлопчика не
прожогом, а обмірковуючи кожне пояснення. Діти на рівні підсвідомості
визначають, що їм важливо знати про ті чи інші поняття та події, що їх турбує
або непокоїть саме в цей період життя.
!!!
Спільне обговорення у сімейному колі ненормативних критичних подій, що
відбуваються ззовні, нададуть можливість дошкільникові зрозуміти, що члени
родини небайдуже ставляться до її хвилювань, побоювань, що рідні небайдужі до
чийогось лиха і співчувають людям, які постраждали. Подібні заходи з боку рідних
людей сприяють розвитку у малюків важливих почуттів: емпатії, співчуття та
співпереживання, справедливості та бажання допомагати.
!!!
Розмовляючи з дитиною про тероризм (теракти різного прояву та походження),
неодмінно враховуйте особливості її віку. Так, молодші дошкільники не зовсім
розуміють поняття «тероризм», «теракт». Ось чому у довірливій розмові з
дошкільниками на тему тероризму слід вживати зрозуміліші терміни. Не варто
розділяти поняття «тероризм»та «війна». Скажіть, наприклад, так: «Погані, злі
люди влаштували жорстоку бійку (війну)».
З
дітьми старшого дошкільного віку та учнями початкової школи вже варто
обговорювати сам факт теракту і грати в ігри-припущення: «Якщо ти побачив,
що…», «Як ти вчиниш, коли б…», «Твої дії щодо…» та інші. У такій ігровій формі
діти навчаються обмірковувати у випадках форс-мажору, екстраординарних
ситуаціях, тобто така ситуалізація акцентує увагу дітей на практичному боці
справи.
Саме через слово, розмову, спілкування з близькими людьми дитина набуває
внутрішнього спокою, «видає» назовні все, що її лякає та бентежить, а не тримає
це в собі. Необхідно запам’ятати, що діалог дає
змогу продемонструвати відкриту позицію дорослих у «страшних» питаннях, знаючи
яку, малеча рівняється саме на дорослих.
!!!
Шановні батьки! Якщо ви помічаєте у вашої дитини порушення емоцій, психічної
рівноваги, фізичного здоров’я (поганий сон, апетит, пригнічений настрій тощо)негайно намагайтеся делікатно з’ясувати
причину цих розладів і душевно та відверто поговоріть із нею. Так ви зможете
надати дитині своєчасну допомогу.
Якщо ви не зможете допомогти дитині самі, зверніться до фахівців:
медиків, психологів, педагогів. Одним з найважливіших завдань фахівців, зокрема
психологів, є не лише в теоретичному аналізі проблеми, але й у проведенні
дієвих профілактичних заходів. Це можуть бути: ігри-вправи, мін-тренінги,
різнопланові заходи, спрямовані на розкриття дітям сутності подій, що можуть
кардинально змінювати наше життя, спрямовані на формування зрілої особистості,
яка готова позитивно сприймати життя як таке, з усіма його яскравими барвами.
!!!
ПАМ’ЯТАЙМО! Чим більше дитина буде
мотивована на пізнання себе, інших людей, світу, в якому живе, тим глибшою,
компетентнішою, розвиненішою особистістю вона стане.
У
підсумку даного повідомлення варто акцентувати увагу дорослих на те, що належно
організована робота, в якій органічно поєднуються теоретична та практична
підготовка дає позитивний результат. Дитина набуває більшої психологічної стійкості,
стає пильною, водночас впевненішою у собі, у своїх діях та вчинках, оскільки
вони були відпрацьовані в іграх, обговорені з дорослими, однолітками.
Впевненість у своїй здатності успішно діяти, вмінні правильно поводитися
у складних ситуаціях робить дитину стресостійкою, оберігає її від паніки та
розгубленості.
ДЯКУЮ!!
ОтветитьУдалить